Зійди
до мене Боже
з небес висі,
Я
припаду до ніг
Твоїх мов раб ;
Про
все що буде
Ти напишеш в
Книзі,
Душа,
єдиний мій безцінний
скарб.
Я
зможу стати сильним
тільки в вірі,
Віршів
святих читаючи рядки ;
І
мої думки мов
пташини вільні
Літають
в небі, як
ці голубки.
Ці
голубки, що в’ють
гніздечко в стрісі,
Сміливий
дух їх в
клітці не замкнеш ;
Як
набагато важче жити
в лісі
Серед
вовків, мисливців, і
їх меж…
Ти
дав нам Боже,
віру і надію,
Свою
любов, - від
неба до землі ;
Про
що ж я
ще просити Тебе
смію,
Коли
сповна не повернув
борги ?
Тягар
гріхів ще важко
мене давить,
А
я вже хочу
стати мов святий !
І
не за все
б я зміг
пробачить
Себе
самого, був такий
лихий…
В
душі без Тебе,
Боже, жив роками,
Черствий
в зневірі серцем
став, й сліпий ;
По
лісу бігав разом
із вовками…
Та
очі Ти відкрив
мені, я - Твій
!
… Яке
яскраве сонце в
синім небі…
Я
йду до Тебе,
Боже мій, пробач ;
Й
несуть мене з
руїн лелеки, -
Від
бід душі, до
серця вдач…