|
За
все що маю
я Ісусу вдячний:
За
хліб і воду,
борошно і сіль;
Пробач,
коли бував я
необачний,
За
мене Ти терпів
знущання й біль !
Хоча
достатньо було тільки
слова
Й
Твої кати рабами
б стали в
мить;
І
їх чекала б
вже Твоя Голгофа…
О
як же треба
тих людей любить !
І
кожну краплю крові
Ти, Спаситель,
Пролив
за нас, розп’ятий
на хресті ;
Єдиний
наш від смерті
Визволитель,
Творець природи,
неба, і землі.
Яке
терпіння треба було
мати,
Який
величний дух жив
в тілі тім,
Що
породили Бог-Отець, й
Марія мати,
І
що побудував небесний
дім.
В
тім домі місце
є тобі й
мені,
Нам
тільки треба бути
завжди з Богом;
Й
куди б не
завели шляхи земні,
Лиш
пам’ятати, тут Він,
за порогом…
Переступи,
а потім один
крок
Зроби
назустріч, бо Христос
чекає;
Хоч
знаю, що я
зовсім не пророк,
Та
Дух Святий цю
таємницю відкриває.
З
Святих Писань я
вчуся про Ісуса…
Але
у серці Ти
завжди живий !
І
від души так
щиро помолюся, -
Пробач
мені коли я
не правий…
Пробач
коли чогось не
розумію,
І
серце милосердне дай
мені;
Навчи
любити, бо я
так не вмію,
Так
вмієш Боже, лише
Ти…
|