Вже
коли зійду на
небо
Зрозумію
як я жив ;
Що
терпіти було треба,
Щоб
мій Бог мене
простив.
Щоби
зірка засіяла
В
небі чистім для
мене ;
Щоби
душу надихала
В раннім свіченні
зоря.
Я
навчусь бути відвертим,
Я
навчуся пробачать ;
Коли
біль буде нестерпним,
І
уста твої мовчать…
О
мій Боже, Отець
світу, -
Врятуй
з темряви мене ;
Пробач
гріх ти чоловіку,
Якій
любить так Тебе !
Ти
- Єдиний, хто
не зрадить,
І
не зранить душу
ще ;
Твоя
ласка, милість дарить,
Не
відвернеш Ти лице…
Дай
мені сил знов
зустріти
День
наступний без журби ;
Не
любов і біль
простити,
Не
зламатись від біди…
Бо
що ж є
людини зрада ?
Порох
й вітер, сіль
й сльоза ;
Та
ще є у
світі правда,
То,
- любов Твоя
свята !
За
це я є
вдячний щиро
Отче
мій, дай сил
мені ;
Щоби
серце не боліло
В
не кохані всі
часи…
Дай
ще сил мені
простити
За
обман, людину цю ;
І
дозволь Тебе просити,
Щоб
пробачив, бо люблю !
А
коли час прийде
смертний,
В
один день я
з нею вмру ;
Отче
мій, будь Милосердний,
Поки
я іще живу…
|