Всі
скарби світу не
варті й хвилини,
І
миті пізнання що
дасть мені Бог ;
Коли
Він торкнеться з
любов’ю дитини
Долоні…
і я зроблю
крок…
Назустріч
Отцю, в оселю,
що в небі,
До
дому вертаючись після навчань ;
Зустрінусь
з Ісусом, відчинивши
двері,
І
буде суддя Він
моїх сподівань.
Як
жив я, де
був я, що
бачив, що чув
Відразу
згадаю відверто і повно
;
І
те, що давно
пережив і забув
До
слова відкриється, все,
безумовно !
І
зібрано буде гріхи
в чашу долі,
А в
іншу, те
добре і праведне
що я вчинив ;
І
зважать їх разом
Христові долоні,
І
Він мені скаже
що я заслужив…
Яким
буде вирок ?... чи
можу вже знати ?!...
Колись
я слабким був,
помилки робив ;
Та
Бог дав мені
щиру правду пізнати,
І
серце жорстоке смиренням
розбив.
І
доки я йду
по землі як
людина,
В
Ісуса Христа чисту
віру несу ;
Вона
є тверда, непохитна,
єдина !
За
неї я низько
вклоняюсь Творцю…
І
буду нести віру
цю крізь турботи,
В
молитві шукати спасіння
й порад ;
Попрошу
одне лише в
Тебе, мій Боже,
- ніколи
Не
дай сатані зруйнувати
цей скарб !
Цей скарб,
що є -
віра в Спасителя
світу !
Дай
сили мені бути
твердим в біді ;
І
я, не один,
лише в Церкві
з Ним дійду…
Мій
Бог, будь зі
мною по всі
мої дні !