В недолі, Бог
твоє спасіння, люба…
Ні
хто тебе не
любить так як Він
!
Ніде
й ніколи не
знайдеш більш щирого
ти друга,
Не
зрадить, й не
обмане Він один…
Бо
людське серце слабке,
і мінливе,
Коли
Дух Господа ще
в нього не ввійшов
;
І
манить його все
незвичне і красиве,
Та,
хто пішов за
плоттю, той справжнє
щастя не знайшов.
Руйнує
час і сильні
почуття,
Краса
зів’яне, в око
впадуть інші ;
І
лише Бог дасть
вірність, і знання,
Що
шлюбні узи є насправді цінні !
Лише
Господь два серця
зв’яже в ціле,
Лише
молитва спільна об’єднає
плоть ;
Й
одягнеться сім’я така
на вічність в
біле,
Тому
й ти люба
в собі дух
Божественний знаходь…
Бо
кожний має іскру
Божу в собі,
Господній
Дух дає нам
почуття ;
Не
дозволяй ні заздрості,
ні злобі,
Тебе
відвести в пекло,
від Отця…
Ще
забажає розум гріх
вчинити,
А
плоть твоя спокуситься
не раз ;
Їй
буде все одно кого
любити,
Та
ти згадай Ісуса
в цей от час
!
І
Він врятує, вирве
з рук лукавих,
Ти
тільки Йому з
щирістю молись ;
Зруйнує
Бог всю славу
справ оманних,
Тому
дивись, в житті
не помились…
Хай
зрада вийде з
твого серця, люба,
Бо
є одне, що
варте наших сліз,
-
Любов
Христа !... всесильна, чиста,
мудра…
Яку
Він мав, і
дар цей нам
приніс !