Тривожно
на серці в
день буде останній,
Коли
зрозумієш, йти звідси
вже час ;
Нехай
душа знала чимало
страждань, і…
Та
віра, й надія
тут сяяли в нас…
Ми
взнали любові перлини
нетлінні,
І
Божі закони, що
в небо ведуть ;
Хоч
були не першими
в Його насінні,
-
Христос
нам вказав вже
єдиний той путь…
Той
путь по якому
йти треба смиренно,
І
зради, й байдужість
людей пробачать ;
Молитись
за грішників щиро
й натхненно,
Коли
власні рани у
серці болять !
І
розумом знаючи, що
сам колись впав
ти,
Не
гаяти в розпачі
час на, -
«чому» ?
Бо
той є цінніший
хто з попелу
вставши,
Приніс
власне серце Ісусу
Христу !...
Я
теж пробудився з
гріхів своїх власних,
Оновлений,
серцем біль зради
зазнав ;
Сам
грішний, молився за
гріх тих нещасних,
В
яких сатана силу
свідчення вкрав…
А
серце сумує за
тими хто зрадив,
Надію
не вгледів, й
пішов в світу
ніч ;
Чомусь
не зважаючи що
їм Ісус радив,
І
встануть вони перед
Ним віч-на-віч…
…Тож
треба так жити,
щоб це не
забути,
Бо
вдячність, є -
послух ; а сум,
- каяття ;
Молися
гаряче, щоб рис
тих набути,
Без
них не здобудеш
ти вічне життя !
Хліб
духа, - Писання,
тож їж, і
наситься,
І
в час твій
останній, Бог спокій
вдихне ;
Знання,
це є все,
що тобі знадобиться,
Хто
має їх в
серці, той завжди
буде !