Спаси
мене, мій Бог,
від ворогів,
Які
чатують на мою
загибель ;
Від
їх лукавства, і
отруйних слів,
Очисти
розум мій, як
дерево зчищає гибель…
Дай
мені сили й
мужність в боротьбі,
Навчи
як зрадженим, себе не
шкодувати ;
Як
не блукати, шлях
знаходячи й в
пітьмі,
Й
обман, лихій людині
пробачати.
Навчи
не стати спільником
в гріху,
І
сили дай, душі
блудної не зректися ;
І
щоби я зміг
відірвати сатану,
Й,
її спасаючи, зі
стежки сам не
збився.
Дай
сили, щоб не
звик я до
брехні,
Щоби
мені не стало
байдуже в неправді ;
Щоб
не сказав і
я, що бачу
у пітьмі -
вогні,
Коли
панує темрява насправді…
Тримай
мій дух, і
серце у смиренні,
Коли
жадає плоть і
ласки, і тепла ;
Щоб
почуття Святим Письмом
натхненні
Змогли
боротися із путами
гріха !
Навчи,
чи зраду маю
пробачати ?
Як
відрізнити правду, і
обман ?
І
сили дай, щоби
мені не стати
Слабким
в спокусі, від
душевних ран…
Пролий
на мене рясно
спокій Свій,
Щоби
тілесний гріх я
зміг опанувати ;
І
не страждав через
невірність розум мій,
Бо
кожний буде за
свій гріх відповідати !
А
якщо справді, зрада,
що триває
Є
гріх непрощенний, нема
ж бо каяття ;
І
лицемірна та душа,
що мед спокус
збирає,
Дай
зрозуміти їй, що
- піде в
небуття…
Щоби
її страх кари
охопив,
Й
вона задумалась що
робить, як спастися ?
Врятуй
її, мій Бог,
від ворогів,
І
сили дай їй
віри не зректися…
Бо молиться й
вона про прощення,
й спокуту,
Відкрий
ці очі, Бог
мій, на її
діла ;
А
я, Твоїм рабом
був, є, і
завжди буду…
Не
дай щоби любов
мою, спокуса забрала…