Пробач
мої Боже гріхи,
- я молю,
-
У
слабкості й ревнощах
все що творю ;
Пробач
за уста, коли
зле говорю,
Я
виллю Тобі сум
й гіркоту свою…
Бо
Ти є -
Єдиний, хто любить
мене,
Ніколи
не зрадить, не
вдарить в лице ;
Для
Тебе душа є
цінніша за все,
І
Ти заспокоїш розбите
серце…
Пробач
за безсонні, недоспані
ночі,
Коли
я Тебе як
свій щит прикликав ;
Бентежним
був розум, в
сльозах мої очі,
Коли
Ти мені їх
на світ відкривав !
З
Тобою, мій Отче,
ставав я знов сильним,
Ти
вчив як долати
біль зрад і
образ ;
Не
завжди раніше я
був Тобі вірним,
Й
не раз ближніх
бив сам колючками
фраз…
Пробач
любий Боже за
скупість уваги
До
всіх моїх рідних
людей на землі ;
Що
мало батькам виявляв
я поваги,
Не
часто був з
ними в недовгі
їх дні…
Дай
вічність їм Боже
в своїм світлім
домі,
Збери
під крилом там
усю їх сім’ю ;
Нехай
посміхнуться й вони
власній долі,
Зустрінуть
на небі досвітню
зорю…
Пробач
Бог Всесильний за
те, що я може
Не
так щось говорю,
не те що
є слід ;
Та
дай мені мудрості,
й захист свій
то-же,
На
схилі останніх тих
тривожних літ…
Бо
є Твоя воля
на все, і
в усьому,
Ти
- всесвіт і атом
; художник й поет
!
Ти
точний до йоти,
в безмежжі й
в малому,
І
є сама вічність,
Твій з Сином
дует !