Пробач
мене, мій Боже,
за ту слабкість
Що
в серці я
приховую своїм ;
Пробач
коли забув на
мить про вдячність,
Й
дух сатани до
тіла допустив…
Та
Ти - Господь,
мій захист, і
надія !
Дай
сили плоті, повернутись
знов ;
Бо
дух з Тобою
завжди є, як
мрія
Знайти
у жінці справжню
честь, й любов…
Бо
були, й є
такі, що вірні
слову,
Що
не марнують час
свій на гульню ;
Що
чисті завжди, навіть
у малому,
І
дбають, в першу
чергу про сім’ю !
Вони
дають чоловікам ті
крила,
Які
несуть без втоми
по життю ;
То
де ж моя
єдина, справжня, мила…
З
якою двері в
вічність відчиню ?
І
чую голос Твій,
мій Бог, у серці, -
«Вона
є поруч, мрія
та твоя,
Її
уста солодкі, руки
тверді,
Вона
- твій ангел,
хоч й не
є свята !
Врятуй
її від демонів
спокуси,
Й
вона тебе врятує
від гріха ;
Терпи
сьогодні дій і
слів укуси,
Бо
терпить також і тебе вона…
Бо
кожний крок назустріч,
- перемога !
Спаси
її, й пробач…
спасешся й ти…
Поки
в душі твоїй
за неї є
тривога,
Ти
вирвеш її з
павутиння сатани» !...
…За
ті слова, що
чув, я вдячний
Отче,
Бо
не намарне стільки днів й
зусиль ;
Хоч
серце вже негайно
щастя хоче,
Цінуєш
його більше, через
біль…