Подивись
на світ цей
широко й відкрито,
Як
багато в ньому
світла, й чистоти ;
Все,
що Божа правда,
від тебе не
скрито
В
потаємних думах грішної
душі…
Бо
любов не зрадить,
не завдасть лихого,
З
уст її не
зірве слово брудне
крик ;
І
вона обійме ніжними
руками,
Щоби
стала - вічність,
щастя свята мить.
Не
лукаве серце вона
в собі має,
Бо
не стратить в муках, як
жорстокий кат ;
Хто
її за руку
з ніжністю тримає
Має
чисту совість, духа
водоспад…
Як
є вічна правда,
так й любов
що справжня, -
Терпить
і рятує, визволить
з біди ;
Зробить
справжнім паном -
бідного і блазня,
З
нею ти побачиш
небеса й світи !
З нею
ти відчуєш себе
чистим й сильним,
Що
минулі зради більше
не болять ;
І
не погордує вірним
і сумирним
Любов
щира, в ласці
рани ся гоять…
Бо
в випробуваннях ти
зростаєш духом,
Вчишся
пробачати слабкості людей ;
Добре
розумієш хто є
справжнім другом,
Як
не проливати ріки
сліз з очей…
Не
сумуй, не треба,
від гріхів людей
ти,
Бо
одна є втрата,
- Господа любов !
Але
злим й зрадливим
це не зрозуміти,
Бо
цей світ лукавий,
їх серця знайшов…
…Подивись
на небо, як
воно високо,
Скільки
є чудових спогадів
в житті ;
Не
руйнуй себе ти,
утікай від злого,
З
Богом будь свідомо,
по всі свої
дні…