Ніколи
не був я
на древній Голгофі,
Не
бачив стін міста
де жив наш
Господь ;
Не
знаю, чи зможу
спочити в Сіоні,
Та
вірю, прийшов Він
спасти мою плоть.
Десь
камінь якого своїми
руками
Торкався
Месія, лежить у
піску ;
Земля
ця свята пам’ятає
віками, -
Спаситель
з Іваном ввійшов
у ріку !
Він
слово від Бога
ніс людям в
науку,
Апостолів
перших служінню навчав ;
І
щоби ми жили,
пішов Сам на
муку,
Померши,
безсмертним у вічності
став.
У кожного з
нас була б
власна Голгофа,
Та,
праведних вивів повз
неї Христос ;
В
Сіон веде віри
й любові дорога,
А
там вже не
буде страждань, мук
і сліз.
Мій
брате, поглянь, у
вечірньому небі
І
сонце, і місяць,
і зорі зійшлись ;
Це
знак що Ісус
заповів, - будьмо
ревні,
Єдиному
Богу всім серцем
молись !
Месія
з тобою, Він
завжди є поруч…
Дві
тисячі років пройшли
наче мить ;
Сидить
Він сьогодні від
Отця праворуч,
І
кожного буде по
правді судить.
Тоді
я, можливо, зійду
на Голгофу,
Донісши
свій хрест на
маківку гори ;
І
звідти побачу ворота
Сіону,
Там
Бог мені вкаже
куди маю йти…