|
Ніч
місячна, ясна, і
сяють зорі,
Все
змінно в цьому
світі, крім краси ;
Господь
нам дав молитви
ті, та ролі…
Незмінне
лише небо всі
часи !
Який
величний всесвіт навкруги…
А
кожний з нас
несе в собі
такий же ;
Прости
нам, Боже, всі
наші борги,
Пробач,
коли буваю не
правий ще.
Я
зміг змінити повністю
себе,
З
руїн піднявся храм
душі моєї ;
О
як же важко
було без Тебе,
Без
ласки щиросердної Твоєї !
Коли
на землю місяць
світить повний
Я
не засну, в
молитві руки склав ;
І
знаю що з
людей не може
жодний
Сказати
мені те що
Бог сказав…
Незмінне
небо, простір в
ньому манить,
Там,
десь далеко, є
іще світи…
Та
Бог і звідти
кожного з нас
бачить,
Призначив
час, й куди
кому іти…
Моя
душа мов пташка
у гніздечку
Коли-небудь
в цім небі
дім знайде,
І
вже не буде
сумно так сердечку,
Бо
більшої краси нема
ніде !
Нема
ніде, крім неба,
в царстві Бога,
Святі
знайдуть там радість
і любов ;
Туди
веде лише одна
дорога, -
Христос
відкрив нам її
знов…
І
в ніч ясну
нас манять зорі,
Туди,
де Бога вічний
дім ;
І
праведним простягне милосердно
Він долоні,
А
грішника душа розчиниться
як дим…
|