|
Ні
хто, крім Бога,
все не може
знати,
Людині,
- людське… те
що на землі ;
Він
цілий всесвіт може
обійняти,
Й
створив нас з
пилу і води…
А
що ж в
нас є такого
щоб любити ?
Щоб
нас створивши, ще
і пробачать ?
Хоч
ми не в
змозі навіть це
цінити,
І
не навчившись самі,
хочемо навчать.
Підносимо
свій гонор вище
слова Бога,
В
гонитві за світським
втрачаємо і дух ;
А
втім, на небо
є одна дорога,
Вона
нас приведе до
Божих рук.
А
Він не скривдить,
не завдасть лихого,
З
нас кожний розповість
Йому про все ;
Щасливий
буде той, хто
не робив дурного,
А
хто робив, той
не підніме з
сорому лице.
Ми
всі Отця духовні
діти…
Ісус,
- наш старший
брат, й Творець ;
І
Він за нас
же мав терпіти ,
Як
справжній пастир за
овець.
Все
що ми робимо
в тім світі,
не намарне,
В
Христовій Церкві -
вічна суть !
Його
життя мов зорі
гарне,
Ти
вдячним Богу завжди
будь.
Ісус
за нас терпів
страждання,
І ми віддячимось
Йому
Відчувши
щире покаяння,
І
віри справжньої ціну !
|