Не
треба, не радій
так швидко сатана
Що
впав я, оступившись
у дорозі,
Ти
маєш силу, владу,
страх, знання…
І
підставляєш гріх як
пастку на порозі.
Це
не є віра,
коли гроші бере
підступно та рука,
Що
важить золото в
долоні, говорячи потому,
- так…
Бо
крім спокус ще
є душа,
Й
не кожна продається
як оця…
Не
рви шматками серце,
як звір голодний
і кричущий,
Бо
знаю я, озветься,
до тебе лише
хто брудний ;
А
я, нехай в
житті у чомусь
не рішучий,
Та
знай, мій ворог,
в злому я
не твій.
Тому
що я молюся
Богу день і ніч
За
душу, що загублена
в дорозі ;
Що
я люблю її,
Господь, не в
тому річ,
Я
знаю що один
зробити щось не
в змозі…
Врятуй,
мій Бог, верни
і збережи
Твоє
дитя, що так,
у злому, гине ;
Нову
дорогу в радість
покажи,
Де
Дух Твій, Отче,
всіх хто витримав
зустріне.
Дай
мені сили подолати
всі спокуси,
І
душу, яка впала,
не дозволяй забрати
сатані !
Спаси
її, бо ж
кається, Ісусе,
І
вже говорить злому
своє, - ні…
Мені
самому цього не
зробити,
Бо
я слабкий у
власному гріху ;
Чому
таких як сам,
я можу ще
й навчити ?
Хіба
тому, що без
Христа нам не
здолати сатану...
Загине
плоть, як ми
не догоджали б
їй щоденно,
А
ще, зруйнує Бог
всі витівки і
злобу сатани ;
Душа
ж, що вірна
до кінця була,
побачить небо,
Лише,
як би не
було важко в
тій дорозі, ти
не відступи…