Не
думай що, ніби,
ти гірший, чи
кращій
Від
когось, що більше,
чи менше грішиш ;
Якійсь
чоловік є в
очах всіх, пропащій,
А
інший, в очах
тих же, немов
чистенький лист…
Не
світ дасть людині
остаточний вирок,
Життя
ж не для
ока, й не
пересуд бабок ;
Собі
завдаєш злими діями
збиток,
На небі не
слухають бо жодних
байок…
Найбільший
побожний, в очах
своїх ближніх,
Насправді
є, може, хитрун
й блудний син ;
Не
розум в словах
дає владу всевишніх,
А
щирість думок, чистота
мрій і дій…
А
той хто в
житті, не про око й
суд дбав,
Бо
день й ніч
молився, і Бога
пізнав ;
Учинком
таким може вічність
надбав,
Й
комусь гарний приклад
сумирності дав…
Тож
- око людське,
не є око
- Господнє,
Яке
бачить серце наскрізь,
мов сльозу ;
Він
знає думки, і
слова невимовні,
Чує
шепіт молитву в
саму сильну грозу !
Не
май же бажання
брехати як злодій,
Бо
вчинки твої закричать
на суді ;
Не
лише в очах
ближніх будь ти
добродій,
А
згадуй про Бога
по всі свої
дні…
…Колись
час настане, життя
обірветься…
Віллється
душа в той
небесний струмок,
Що
- вічністю, просто
так, нібито, зветься,
Та
в слові тім
безліч подій і
думок…
Ще
прийде знання, і
ти все повернеш,
Не
про око людське
ти молився і вірив
;
Свій
шлях до спасіння
ти зараз почнеш,
Подивись,
як багато тобі
Бог відкрив і
довірив !