Не
будь сліпим, коли
чудово бачиш, -
Свої
гріхи як скарб
ти бережеш ;
Та,
від Бога їх
за маску не
сховаєш,
Від себе в
лицемірстві не втечеш…
Бо
знаєш сам у
чому є не
прав,
Та
від людей дарма
скриваєш правду ;
Ой
буде бідна твоя
голова,
Господь
не пробачає таку
зраду !
Коли
свідомо, вперто, день
за днем
Шукаєш
ти шляхи щоб
обманути ;
І
не пече твоє
сумління мов вогнем,
Та
за злодійство суд
не обминути…
Як
важко комусь зраду
пробачати,
Та
важче ще, коли
в ній сам
живеш ;
Нема
куди від дум
отих втікати,
І
з чистого листа
знов не почнеш…
Нічого
не поясниш, ані
слова,
Бо
в тебе є
таємне ще життя ;
Та,
невже насправді не
боїшся Бога ?!
Коли
з гріхом лицем
ти, до лиця…
Які
лукаві твої добрі
очі,
І
чисте тіло, а
душа брудна ;
Й
хоча в молитвах
ти проводиш ночі,
Але
не скажеш правди
в світлі дня…
Благаю
Бога сам за
себе щиро,
Щоб
відпустив мій розум
сатана ;
І
щоби серце гріх
збагнути вміло,
Й
почуло істини слова…
Бог
любить нас, так,
навіть і таких,
Не
смій Ісуса, чуєш,
відкидати ;
Покайся,
і розбий спокус
стіну,
Почни
нарешті Христу довіряти !