Не
ангел з сумними
очима, я,
Грішник,
і дитя Отця ;
Біда
розлук мене сповила,
У
зрадах взнав ціну
життя.
Коли
я, втомлений в
недолі
Хотів
тепла від ніжних
рук,
То
розумів, в Господній
волі
Не
дати духу в
мені - мук.
Життя
не було просто
грою,
В
якій руйнується душа ;
І
не розбило любов
мою,
Тим,
що жорстока є
вона…
Та
я воскресну… я
здолаю !
Мій
Бог мене не
зранить так як
світ ;
Нехай
життя навіки тут втрачаю,
Не
стану злу слуга,
в розквіті літ…
Дай
мені сили Отче
мій, і Бог
мій,
Пробачити
біль зради, сміх
ката ;
Дай
мені мужність винести,
й стерпіти,
Якби
не біснувався сатана…
І
якщо я чогось
не розумію,
Дай
мені розум в
серце, і знання ;
Бо,
може зовсім жити
я не вмію,
І
ще зберіг дитячі
почуття !
Жорстокій
світ насправді не
для мене…
Небесний
світ я ще
не досягнув ;
І
Бог послав мені
як іспит, -
тебе,
Щоб
я, на мить
хоч, в пекло
зазирнув !
Молюсь
Отцю, нехай тебе
пробачить,
За
те що ти
любові не знайшла ;
Бо
тільки Він страждання
твої бачить,
І
ще, чому ти
так і не
змогла…
Як
прикро Боже мій,
і Отче.
Втрачати
близьких, це пекельний
сум !
Та
даси і спокій
в серце конче,
Бо
чесність Ти не
виставиш на глум…
Не
тішся ворог, що
на серці рана,
Бог
є мій лікар,
вчитель, захисник ;
Шкода,
о ангеле, спокуса
тебе вкрала,
Та
може я і
є твій рятівник ?...