Май
чисте серце, а
не лише тіло,
Від
рук брудних омиєш
плоть ти, але
гріх
Погубить
душу, й те
що її гріло,
-
Любов,
яку не віддають
і зрадникам на
сміх !
Але
коли останній сором
десь зникає,
І
блуд стає потребою
життя ;
Вже
не страшить людину,
що Господь все
знає,
Вона
втрачає добрі почуття…
Бо
злий панує над
її душею,
І
сліпнуть очі, перевернуто
знання ;
Керують
лють, обман, і
хтивість нею,
А
ніч стає бажаніша
від дня !
І
вже здається, ні,
не зупинити…
Бо
як повітря прагне
плоть її гріха ;
Чи
можна перелюбника любити,
Коли
болить день в
день, і ніч
у ніч душа ?
Моя
душа ! яку шматують
зради…
І
мов у прірву
сказанні благання і
слова ;
Помилуй
Боже мене, Христа
ради,
Щоб
не помстилась, з
горя, в слабкості рука.
Не
дай мені піддатись
сатані,
Щоб
зміг я душу
цю заблудлу врятувати ;
Сказати
всім спокусам твердо,
- «…Ні !...
Вам
серце, що з
Христовим б’ється, не
здолати»… -
Дай
мені сили, Боже,
мати спокій,
Й
жаліти не себе,
рятуючи любов ;
Дай
мужності пройти цей
шлях, хай довгий,
Очистивши
терпінням брудну кров…
А
якщо грішне серце
не проснеться,
Не
дай померти, дух
цей віднови ;
Бо,
воно ж ради
Тебе, хоч й
заблудле, б’ється,
Покаюсь
я, а Ти,
благаю Отче, його
воскреси !