Любити,
значить - пробачати,
І
не чекати вдячності
взамін ;
Без
користі всі сили
віддавати -
Душі
і серця, і співати
гімн…
І
ще, не мати
заздрості й образи,
Сміятись
й сумувати, все
разом ;
Не
говорити вишукані фрази,
Коли
серця радіють, це
не сон.
І
відчувати кожний подих,
рух, бажання
За
сотні верст, за тисячі
світів ;
Й
на себе брати
тягарі й страждання,
Щоб
і в мороз
вогонь цей грів.
Все
це, - Ісус,
Творець наш, і
Спаситель !
Приходимо
до Нього в
час біди ;
Він
щирий друг, порадник
й утішитель,
І
приклад в тому
можеш взяти й ти.
Коли
пекельний сум рве
серце навпіл,
В
Святих Писаннях біль
свою зціли ;
Бо
той хто любить,
має в вічності
свій наділ,
Для цього
ми в цей
світ прийшли.
Тож
говори, радій, і відчувай,
І
ланцюги, що сковують,
рви сміло ;
Себе
до дна, без
жалю віддавай,
Кричи
й співай, так
як в дитинстві
серце вміло !
Гори
вогнем бурхливо й
безупинно,
Плач
і молись з
подякою Творцю ;
Бо
Він навчить тебе
любити невідмінно,
Так
поверни ж борги
свої Отцю…
Любов
не заздрість, й
плати їй не
треба,
Вона
смілива, і будує
світ ;
Це
нагорода, милість, і
потреба…
З
гріхів до вічності
політ !