Коли
твій гріх душею
володіє,
І
є бажання вирватись,
та бракне сил ;
Це
голос віри в
серці щирім діє,
Та
дух дрімає, ще
не випроставши крил !
Бо
ще нема у
смутку, каяття,
Та
все ж, вже
є надія на
спасіння;
Молитва
справді дасть тобі
знання,
Саме
вона, - саду
життя насіння…
Молись,
благай, і стукай…
то відчинять,
Та
вже гріха пристрасно
не бажай ;
Пекельні
сили Божий крок
не спинять,
Але,
ти сам майбутнє
обирай…
Коли
так сталось, що
підступно зрада
У твоє серце,
плоттю увійшла ;
За
гріх цей є
єдина справжня плата,
-
Щоби
душа волати почала !
Щоб
серце аж пекло
від каяття,
Щоб
очі виїло нестерпними
сльозами !
І
народились нові почуття,
Які
збагнути треба, їх
не виразиш словами…
Бо
шлях до Бога
важко віднайти,
Та
й не спускає,
злий той, руку
свою ;
Але,
хто молиться, й
читає Біблії вірші,
Додержує
завітів, не встане
на краю…
Бог
визволить, врятує від
біди,
Зруйнує
наклеп ворогів підступних ;
Побачиш
ти й щасливі
ще часи,
Коли
Господь врятує вірних,
непідкупних…
Хай
нерозумний ти, в
очах людей від
світу,
Проститься
гріх спокутний, на
суді ;
Не
той бо мудрий
хто пізнав півсвіту,
А
той, хто кличе
Господа в ці дні
!