Коли
яскраве сонце з-за
хмар вийде,
І
всіх зігріє подихом
вогню ;
Я
думаю, - «ось
так колись, Ісус
із неба зійде,
Із
сонмом ангелів, яскравіший
від дня» !
Звичайний
час останнім стане
в мить ту,
І
кожний в серці
своїм це збагне ;
Ні
хто з людей
не омине суду,
І
пізно буде каятися
вже…
А
зараз ще не
пізно є, і годі
Ходити
в слабкості тілесній
за гріхом ;
І
віддаватись блуду й
п’янству при нагоді,
Бо
ти був сіяний
відбірним, праведним зерном…
Це
Бог у твоє
серце дав любов,
І
співчуття, й спроможність
пробачати ;
Хай
сатана у тобі
слабкості й знайшов,
Ти
вчися їх, в
спокусах злих долати…
Нехай
підчас сум ще
охопить душу,
А
втома дасться розпачую
взнаки ;
Скажи
собі, - я
все стерпіти мушу !...
Бо
такі в тебе
є смертельні вороги…
О
Отче мій, Надія
і Опора,
Твоє
є милосердя без
кінця ;
Земля,
це - школа,
і підчас сувора,
Але
хто іспит здасть,
отримає життя !
Тебе
благаю Отче любий,
молитовно,
Дай
сил, коли ослабну
я, не впасти
знов ;
Не
прошу, щоби жив
я безтурботно,
А
щоб випробування, і
спокуси перейшов…
Дай
мені сили ближніх
не судити,
Бо,
суд - Твоє…
а я, я
грішний й сам ;
Дай
змогу серцю, зраду
й біль терпіти,
Бо
Дух Святий, є
- лікар моїх
ран !