Коли
я спочину, хрестів
не потрібно,
Поставте
плиту на могилу
мою ;
Служив
я Ісусу, Спасителю,
гідно,
І
прийме мене Він
в родину свою.
Розп’ятий
за віру, помер
на Голгофі,
Тож
хрест той є
символом смерті і мук
;
А
Господа рани болять
і сьогодні,
По
краплі стікає кров
з праведних рук…
Хто
вірний, не буде
вклонятись розп’яттю,
Не
в цьому є
істина віра в
Христа ;
Злий
дух піддає заповіт
цей прокляттю,
Бо
ворог спасіння є,
він - сатана !
Це
він надихнув на
злочин негідних,
Що
з золота й
срібла оділи хрести ;
Так
легше вести слабких
і покірних
До
вічної темряви, і
сліпоти…
Самі
собі люди взяли
в кайдани,
Вклоняються
смертному ложу Христа ;
Розп’яттям
увінчано є Божі
храми,
А
в мене з
очей набігає сльоза…
Невже
ж люди мислять
що це і
є віра,
І
ідол спасе їх
від бруду гріха ?
А
віра є іспитом
духа і тіла !
Безсила
людина що хрест
одягла…
На
ньому Ісус прийняв
муки й страждання,
Він
вчив нас служінню,
і вірі святій ;
А
хрест, то -
Голгофа, то -
Бога ридання,
Пробач
їм Спаситель, народ
грішний твій…
Дай
розуму й сили
побачити правду,
Бо
віра, це є
- твердість духа
в Хресті ;
І
більших слів, люди,
для вас я
не знайду,
Пробачте,
зустрінемось знов на
весні…