Я
заслужив собі хіба що
пекло,
За
те що так
багато нагрішив ;
І
кажу це, хоч
з біллю, та
відверто,
Бо
Бога ще ніхто
не підкупив.
Ні
словом вуст, ні
поглядом невинним ;
Він
пригадає все що
ти зробив…
Я
визнаю себе навічно
винним,
Хоча
Ісус мене Собою
відкупив !
А
я згрішив, накоїв
лиха,
Святе
ім’я Його зганьбив ;
Єдина
моя сумна втіха
Це те,
щоб Він мене
простив…
Та
ні, навряд чи
є надія,
Хоч
серце моє туга
рве ;
Я
надто довго слухав
змія,
Ховаю
з сорому лице…
Та
чую голос, -
«Ти не злодій,
Раз
до Отця прийшов,
смиренним став ;
Хоча
ніколи ти не
був шановний пан
добродій,
Бути
людиною все ж
ще не перестав!
Приймає
Бог всіх тих,
хто стукає,
І
кожний має свій
останній шанс ;
Коли
покаявся, то Господь
пробачає,
Та
бачить перше правда
це, чи фарс.
Будь
чесним, і любові
прагни,
Йди
до Христа з
відкритою душею» ; -
Святого
Духа голос мені
каже,
І
сльози капають над
сирою землею…
…Що
заслужу я, лише
Отець знає,
Він
- правда, справедливість і
закон ;
Святе
Письмо любові нас
навчає,
І
той спасеться хто
йде за Христом !