Я
з вдячністю в
серці до Тебе
іду,
І
з кожною миттю
все більше люблю ;
Один
Ти відвернеш від
мене біду, -
«Пробач
мої Отче гріхи»!
- я молю.
Як
дивно все Боже
на Твоїй землі,
Людей
нині стільки як
в полі трави ;
Міста
тонуть в світлі,
мов зорі рясні,
І
кожному треба свій
хрест пронести.
Все
золото світу наш
дух не спасе,
Ми
Бога є діти,
Ісус нас веде
Крізь
морок турбот, Він
віру несе,
І
більшого щастя не
має ніде.
Ти
стільки народів зібрав
в світі тім,
Багатих
і бідних, всіх
рас, кольорів ;
Дав
кожному землю, поживу
і дім,
І
всіх ясним сонцем
під небом зігрів !
І
кожного душу постійно
Ти бачиш,
І
чуєш як серце
б’є в
грудях що мить ;
За
щиру молитву мене
Ти віддячиш,
Яке
же це щастя,
- Ісуса любить !
Можливо
йти довго важкими
шляхами,
Я
буду терпіти, я
зможу, я - син
!
Ісус
був за мене
розп’ятий цвяхами,
І
я стану сильним,
так само як
Він…
Ось
тільки б Господь,
Ти мене би
навчив
Терпінню,
любові, смиренню… дав
сил
Іти
вузьким шляхом, я
все би зробив,
Ніколи
б не втратив
я свідчення крил.
Ті
крила ростуть, я
їх чую тепер !
І
голос Твій вічний
в Писаннях, з
небес…
Господь
на хресті прийняв
муки, й помер,
Щоб
дати нам вічність
Він з мертвих
воскрес !