Я
ще так мало
встиг зробити Боже,
Щоби
тягар гріхів хоч
трошки меншим став ;
І
знаю сам, мені
ні хто не
допоможе,
Ні
хто, крім Тебе,
й слова б
не сказав…
Як
я молився ! як
в страшні хвилини
Мені
здавалося що вже
не піднесусь ;
Та
Ти збирав в
одне мої руїни,
І
я знов знав,
із ранку повернусь.
Для
того щоб почати
все з початку.
Іти
уперто в нову
боротьбу ;
Бо
вдячним був, і
є, маленькому дитятку,
Народженому
привести мене к
хресту !
Яку
же Він, невинний,
силу мав,
Яку
Марія виплекала душу ;
З
Ісуса приклад в
іспитах я брав,
І
обіцяв що більше
не порушу…
І
ось віднині я
з Христом навічно
В
Ісуса Церкві, братом
став Творцю ;
Служити
буду Сину Бога
вірно,
Бо
лише з Ним
здолаю сатану !
Хай
довго йти, хай
шлях буде нелегким,
В
хвилини іспитів молитись
стану я ;
Здолаю
все, якщо залишусь
чесним,
Христова
Церква - вічна
є сім’я…
Нехай
мій ворог знищить
тіло геть,
Я
заздрити багатству тлінному
не буду ;
Ісус
збере в Сіон
своїх овець,
Де
й я, з
сім’єю, вічний дім
здобуду !
Тому
і йду я,
грішний, в покаянні,
І
падаю… і слабну…
й знову йду…
І
укріпляюсь духом істини
в надбанні,
І вірую, із
Господом здобуду, і
знайду…