|
Душа -
криниця з чистою
водою,
Прозора
і глибока наче
світ ;
Наповнена
добром, натхненням і
любов’ю,
Вона
як лагідний квітневий
цвіт.
Тендітна
й ніжна мов
прозоре небо,
Частинка
всесвіту що з’єднує
з Творцем ;
Хоч
тіло тлінне, та
душа є вічна,
це ж бо -
Найбільша
нагорода що дана
Отцем.
І
сатана чатує коло
скроні,
Він
кожну мить отруту
в серце льє ;
Гріхи
й спокуси нам
підносить на долоні,
Тому
душа підчас така
ранима є.
Вона
ж бо чує
біль, страждання, горе,
Неспокій,
коли гріх у
тілі чинить зло ;
Бушує
й стогне мов
на волі море,
Бажаючи
щоб лихо це
скоріш пішло…
Тож
буде край і
тім випробуванням,
Хтось
переможе, - смерть
або життя ;
Що
стане для душі
потім надбанням,
Вже
відповідь людина є
твоя…
Ніхто
не проживе твоє
життя за тебе,
Не
відбере твій скарб,
якщо не віддаси ;
Бо
тіло в одну
мить, колись, та
стане мертве,
Але
Христос - надія
й щит на
всі часи.
Прийди
до Нього вставши
на коліна,
І
вилий серце повне
зла гріхів ;
Щоб
оновившись стати як
дитина,
Звільнивши
душу від ярма
всіх тягарів !
Душа
підкаже, витерпить в
молитві,
Бо
не мовчить якщо
є в тілі
- храм ;
Святого
Духа очі повсякчас
відкриті,
І
де б не
були ви, Він
завжди буде там.
|