День
звичайний був, поволі
Він
спливав неначе сон ;
Крапав
дощ в мої
долоні,
Що
я звів до
неба… он…
Он
і блискавка майнула…
Тільки,
що це ?... марево?!...
Розум
думка осягнула,
І
з’явилось в небі
сяєво…
В
стовпі світла образ
дивний ;
Ангел
Божий промовляв, -
«Бог
мене послав Всесильний.
Що
Його ти прославляв…
Буде
день, і Він
знов прийде
В
силі й славі
неземній ;
Боже
слово до всіх
дійде,
Хто
є праведний, -
радій !
Так
земні страждання минуть,
Смертне
в вічність увійде ;
Лише
грішники загинуть,
Сам
Господь сказав про
це…
Бо
«Буття» - життя
криниця,
А
«Об’явлення» є - суть
;
Божий
Син - свята
водиця,
Яку
спраглі люди п’ють.
Хто
іде в слід
за Ісусом,
Той
знайде покій і мир
;
Хто
віддасть себе спокусам,
Той
загине… в Бога
вір» ! -
…Ангел
зник… дощ далі
крапав,
Мов
нічого не було ;
Тільки
я від щастя
плакав,
А
серце встало, й
знов пішло…