Чи
так боліло серце
твоє
Коли
ти гріх чинила,
як моє ?
Чи
ти згадала що
нас двоє,
Мусимо
бути як одне ?
Чи
ти згадала ті
три слова,
Що
я казав тобі
одній ?
Чому
прийшла у серце
змова,
І
ти забула, що
я твій !
Для
тебе жив, тобою мріяв,
Тобі
одній складав вірші ;
Зерно
любові в душу
сіяв…
Чому
ж зійшли в
ній будяки ?!
Разом
з тобою будували
Ми
в світі тім
свою сім’ю ;
Чому
ж так легко
зруйнували
Це,
руки твої… я
ж люблю !
А
коли є моя
провина,
Пробач,
не краяв серце
я ;
В
мені живе земна
людина,
Не
є свята, душа
моя…
Тому
молюся день й
ніч Богу,
Бо
гину в ревнощах,
й журбі ;
Ісус
прийде на допомогу
Завжди
в цей час,
мені й тобі…
Пробач,
моя єдина, доле,
Слова,
що болі завдають ;
Я
вперше орю життя
поле,
Й
цей світ лукавий
пізнаю…
Тобі
й мені ще
слід навчатись,
Ісус
є приклад, й
вчитель наш ;
За
помилки, й гріх
вибачатись,
Прийде
для духа іще
час…
Все
що вважаєш ти
важливим
Роби,
готуйся до суду ;
А,
як вже не
є, знов стань
цнотливим,
Відчуй,
як я, свою
вину…
Немає
вище насолоди
Чим
жити вдвох, так
як одне ;
І
не марнуй гріхами
ти нагоди,
Любов,
до Господа веде !