Був
теплий день, весняне
сонце гріло
Вже
набираючи свою потугу
й міць ;
В
моїй душі таємне
щось тремтіло,
Коли
вдивлявся я в
усмішки добрих лиць.
Я
знав що це
- Бог Батько,
і Бог Син…
Мене
навчала матінка молитві ;
Але
тепер я перед
Ними був один,
Втомившись
від життя в
жорстокій битві.
Промовив
Бог до мене,
- «Відпочинь…
Послухай
Сина ти Мого
поради,
Земних
турбот непотріб з
себе скинь,
Щоб
знайти сили знов
почати
Своє
життя… покаявшись, хреститись…
З
Ісусом разом увійти
в Сіон ;
І
стати меншим серед
всіх не погордитись,
Бо
є для кожної
людини цей закон»…
-
Хто
був останній, стане
перший, коли вірний,
-
«Не
майте слави від
людей» ! - навчав
Господь ;
А
перший на землі
насправді бідний,
Бо
душу спас свою,
не плоть !
Бо
з праху взяте,
в прах і
піде знову,
Але
боятись треба темряви
і зла ;
І
хто стерпів все,
той повернеться до
дому,
Хоча
ми всі зачаті
від гріха…
Наша
душа - Святого
Духа лагідні обійми,
Вона
до Бога кличе,
і веде ;
А
праведник у вічності
все небо враз
обійме,
І
насолоди більшої не
знав ні хто,
ніде !
Ніколи
не є пізно
для спокути,
Якщо
ти з Богом
вже, - іди… іди… іди…
Не
має більшого гріха,
ніж є гріх
Юди,
Молись
і ти, щоби
уникнути біди…