Благослови
мене, мій Боже,
наостанок,
Щоб
я запам’ятав на
вік Твої слова ;
Під
небом чистим, в
цей чарівний справді
ранок,
Бо
знаю, як залізо
міцна Твоя рука !
Ти
з неба говорив,
думки людей читав,
Молитві
щирій нас, дітей
Своїх, навчав ;
І
на чудовий світ
наш погляд відкривав,
І
що моя Ти
поміч в біді,
я завжди знав…
Коли
важка хвороба всі
сили віднімала,
Я
думав що ніколи
вже більш не
піднімусь ;
Та
Твоя щира віра
мене знов надихала,
І
в боротьбі смертельній
я знав що
повернусь…
І
ось я повертався,
з руїн, із
попелища,
Слабкий…
ставав знов сильним,
незламним в боротьбі ;
Та
зло пускало вже
в мій розум
кореневище,
І
кров мою жадали
підступні вороги !
Тоді
я йшов до
Тебе, в молитві,
і в смиренні…
Ти
брав мене під
захист, і нищив
ворогів !
А
я співав тоді
вірші свої в
натхненні,
І
вогник віри в
серці, й в
душі моїй горів…
Коли
я падав в
прірву, мене Ти
піднімав,
Завжди
був поруч в
скруті, в молитві надихав ;
І
скільки б бід
в житті своїм
я не зазнав,
Отця
і Сина дім
весь час мене
чекав !
Тож
й я відчув
і спрагу, і
втому, й біль
розлук,
Відчув
і ніжний дотик
Твоїх всесильних рук ;
На
серці як печатка
залишиться слід мук,
Та
вже не зупинити
злим силам його
стук…
Пробач
за слабкість, і
гріхи що в
скруті я вчинив,
Ти
вірі і молитві
святій мене навчив;
Я
Господа Ісуса всім
серцем полюбив,
Благослови,
мій Боже, щоб
я в смиренні
жив…