Біль
рани глибокої вщухне
із часом,
Хвороба
відступить, зростеться кість ;
Хто
був у розлуці,
буде знову разом,
Та
пам’ятай все ж,
ти лише гість…
Життя
минеться, як день
коротке,
Світле,
і радісне, і
сумне під час ;
І
почуття земне, мов
ніч глибоке,
Колись
і сліду не
лишить в нас…
Тож
наберися сили, й
терпіння
В святих натхненних
словах Творця ;
Дух
їх відкриє твоє
розуміння…
Так
розпочнеться шлях до
Отця…
Все
що здавалось важливим
ще вчора :
Образи,
зради, біль в
серці, сум…
Відступить
десь там… з
рання, з вечора…
Звільнивши
місце для нових
дум…
Бо
головним є, -
пізнати Бога !
Правду,
і вчення Ісуса
Христа ;
Духом
Святим покладеться дорога
В
вічне, нове і
щасливе життя…
Воно
розпочнеться в ту
мить коли здатним
Ти
будеш пробачити зраду,
і біль ;
І
вже не відчуєш
себе безпорадним,
Бо
Святі Писання, це
є - життя
сіль !
Вони
гоять рани фізичні
й духовні,
Знімають
біль давніх хвороб,
і образ ;
І
роблять все ж
чуда насправді численні,
Й
знає це той,
хто довірив хоч
раз
Богу,
тягар свій, в
душу прийнявши знання,
З
молитвою в серці,
вірші прочитав ;
Бог
лікар, і щит
наш, Писання -
надбання,
Щасливим
є той, хто
це вірою взнав…